№14-20260623 | ПРО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗАХИСТУ СВЯТИНЬ ТА РЕЛІГІЙНИХ ПОЧУТТІВ ХРИСТИЯН

Шановні народні депутати Верховної Ради України!

Християнство відіграло ключову роль у державотворенні України, його прийняття як державної релігії князем Володимиром у 988 році сприяло обʼєднанню та інтеграції Київської Русі в європейське культурне середовище. Станом на сьогодні близько 90% населення України ототожнюють себе з християнством. Усі без виключення президенти України склали присягу на Пересопницькому Євангелію, всі вони давали клятву нашому українському народу, поклавши руку саме на Євангеліє - книгу, що описує вчення про спасіння людства через земне життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа, книгу, яку академік Петро Толочко назвав четвертим символом державної влади, однак наразі та ж держава бездіє, оскільки через відсутність спеціалізованих юридичних інструментів не може захистити християнські почуття від публічного висміювання навіть над основними християнськими символами - Хрестом та Розпʼяттям, які вказують на спокутну жертву Ісуса Христа за гріхи людства, перемогу над смертю та вічне життя.

Я, громадянка України, Ілліна Валентина Іванівна, звертаюся з цією петицією у зв’язку з необхідністю посилення правового захисту релігійних почуттів християн та поваги до священних символів основної релігії нашої країни у публічному просторі.

Україна сьогодні переживає один із найважчих і найтрагічніших періодів своєї новітньої історії. У час повномасштабної війни, щоденних втрат, болю та випробувань мільйони українців знаходять духовну опору у християнській вірі, молитві, Церкві та святих символах. Для когось ікона, хрест чи храм – це пам’ять про батьків, для когось – місце, де моляться за чоловіка, сина чи брата, які захищають Україну, а для когось – остання надія у хвилини відчаю.

Саме тому публічне приниження або висміювання релігійних християнських святинь завдає багатьом людям щирого болю. Коли те, що для одних є святим, перетворюється на предмет насмішок, провокацій чи спосіб привернути увагу, це сприймається не як «жарт» чи «творчість», а як неповага до почуттів мільйонів християн.

Такі дії часто подаються як «творчість» або «свобода самовираження», однак фактично вони нерідко виходять за межі допустимого балансу між свободою слова та повагою до релігійних почуттів християн не лише України, але і всього світу.

На жаль, сьогодні у соціальних мережах, відеоконтенті та рекламі все частіше можна побачити випадки, коли святі християнські символи використовуються у принизливому чи образливому контексті. При цьому чинне законодавство не завжди дозволяє належним чином реагувати на такі прояви, що породжує відчуття безкарності та суспільне обурення.

Мова йде не про обмеження свободи слова, а про елементарну людську повагу. Адже у країні, яка щодня платить високу ціну за своє майбутнє, ми повинні берегти не лише свою землю, а й ті духовні цінності, які допомагають нам залишатися людьми.

Відповідно до статті 35 Конституції України, держава гарантує свободу світогляду і віросповідання. Водночас стаття 34 Конституції України передбачає можливість обмеження свободи вираження поглядів законом в інтересах захисту репутації або прав інших людей.

У зв’язку з цим існує потреба у більш чіткому та збалансованому правовому регулюванні, яке б, з одного боку, гарантувало свободу слова та творчості, а з іншого — забезпечувало належний захист християнських святинь від явної наруги та образливого використання.

Враховуючи викладене, вимагаю внести такі законодавчі зміни:

1. Передбачити в Кримінальному кодексі України норму, яка визначатиме чіткий механізм кримінальної відповідальності за публічну наругу над священними християнськими символами із встановленням пропорційних санкцій, а також обов’язкове визначення винятків для добросовісного використання у творах мистецтва, літератури, науки, освіти та історичних або документальних матеріалах.
2. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею 161-1 диспозицією такого змісту:

Стаття 161-1. Публічна наруга над священними християнськими символами.

Наруга над священними християнськими символами (Хрест, Розп’яття, терновий вінець, ікони, мощі, священні книги та ін.) що полягає у їх умисному зневажливому, блюзнірському або принизливому використанні, вчинена публічно у засобах масової інформації, соціальних мережах, під час масових заходів, у рекламних або розважальних матеріалах тощо.

Ті самі дії, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або такі, що спричинили значний суспільний резонанс.

Примітка: наругою, вчиненою публічно у цій статті визнаються дії, які очевидно виражають неповагу до священних християнських символів та мають демонстративний характер.

Дія цієї статті не поширюється на добросовісне використання священних християнських символів у творах мистецтва, літератури, науки, освіти або документальних матеріалах, якщо таке використання не має принизливого або провокаційного характеру.

3. Запровадити адміністративну відповідальність за менш суспільно небезпечні форми такого діяння шляхом доповнення КУпАП окремою статтею, яка передбачатиме адміністративну відповідальність за публічне демонстративне або образливе використання християнської символіки без ознак кримінально караної наруги.